Головна / Реципієнтам
Реципієнтам

Імунологічна безпека гематрансфузійної терапії

-Основна вимога безпеки гемотрансфузійної терапії – забезпечення переливання імунологічно сумісного середовища.

-Система підбору сумісної крові  за груповими факторами системи АВО застосовується з 1915 року, пізніше, на початку 50-х років до неї приєднався принцип підбору по антигену D системи Резус.

-Такий принцип підходу до підбору АВО і D   сумісної крові до сьогоднішнього часу забезпечував безпеку 95-98 % гемотрансфузій і дозволяв уникати безпечних для життя ускладнень.

Окрім антигенів системи АВО та Резус, на поверхні еритроцитів знаходяться рецептори інших еритроцитарних систем, антигени яких відносяться до мінорних, і через їх здатність до сенсибілізації можуть негативно вплинути на трансфузію та призвести до ускладнень:

Келл, Кідд, Левіс, Лютеран, Даффі та інші.

еритроцитів, особливо К,с,Е, Сw, як фактора алоімунізації.

Другою складовою імунологічної безпеки гемотрансфузій є надійна діагностика алосенсибілізації і проведення проб на сумісність.

Алоантитіла до антигенів еритроцитів досліджують в таких випадках:

— У донорів , щоб бути впевненими, що заготовлена кров або її компоненти не містять антитіл, які можуть визвати гемоліз еритроцитів реципієнта.

— У реципієнтів перед гемотрансфузією, щоб запобігти трансфузії несумісній по антигенам еритроцитів донора з антитілами реципієнта.

— У вагітних жінок для виявлення можливого імунологічного конфлікту з плодом по антигенам еритроцитів (для діагностики ГХН).

Одна із умов забезпечення безпеки гемотрансфузій є адекватна імуногематологічна діагностика крові донорів і реципієнтів

 

Імунологічні дослідження донорів:

  • АВО, D, К
  • Провести скринінг антитіл до антигенів еритроцитів
  • Типування еритроцитів донорів проводиться для трансфузій сенсибілізованим хворим

Імунологічні дослідження пацієнтів:

  • Дослідити антигени АВО, D
  • Провести скринінг антитіл до антигенів еритроцитів
  • Фенотип визначається при необхідності ( проведення багаторазових трансфузій, при неможливості встановлення специфічності антитіл, дітям)

Алгоритм обстеження пацієнтів в ЛПЗ:

Незважаючи на наявність даних про групову та резус належність в документах, є обов᾽язковим визначення групи крові та резус-належності у пацієнтів:

  • направлених на планові операції;
  • вагітним;
  • хворим відділень інтенсивної терапії та реанімації;
  • хворим, які потребують проведення гемотрансфузійної терапії;
  • хворим з гострою хірургічною патологією (ургентним хворим);
  • гематологічним та онкологічним хворим.

Усім пацієнтам, які потребують проведення гемотрансфузійної терапії, проводять планові імуногематологічні дослідження в тому ЛПЗ, де планується проведення трансфузії.

Порядок проведення імуногематологічних досліджень пацієнта у відділенні ЛПЗ:

1. Первинне визначення групи крові проводить лікуючий або черговий лікар прямою реакцією аглютинації за допомогою моноклональних антитіл (МКА) анти-А та анти-В двох серій.

2. Для підтвердження результату визначення групи крові та проведення інших імуногематологічних досліджень направляється зразок крові пацієнта разом з направленням до централізованої лабораторії ЛПЗ.

Порядок проведення імуногематологічних досліджень пацієнта у лабораторії ЛПЗ:

  1. Повторне визначення групи крові та резус-належність пацієнта проводиться лікарем, який пройшов спеціальну підготовку. Визначення групи крові (АВО) обов᾽язково проводять із застосуванням перехресного методу ( за допомогою моноклональних антитіл анти-А та анти-В двох серій і стандартних еритроцитів О, А1, В).
  2. Визначення резус-належності проводять із застосуванням моноклональних антитіл анти-D двох серій: в реакції аглютинації на площині; методом конглютинації в пробірках з 10% розчином желатину; в антиглобуліновому тесті.
  3. Обов᾽язкове проведення скринінгу антиеритроцитарних антитіл.
  4. При необхідності проводять фенотипування антигенів еритроцитів за системами Резус та Келл за допомогою моноклональних антитіл відповідної специфічності.( Реципієнти групи ризику)

Реципієнти групи ризику:

  • реципієнти з обтяженим акушерським анамнезом (народження дітей з ГХН, антенатальна загибель плоду, хронічне невиношування вагітності);
  • реципієнти з обтяженим трансфузійним анамнезом (любі посттрансфузійні реакції в анамнезі);
  • реципієнти з підозрою на посттрансфузійну реакцію гемолітичного типу;
  • реципієнти з позитивним результатом скринінга антитіл в анамнезі;
  • вагітних, породіль;
  • новонароджених;
  • реципієнти багатократних трансфузій (трансфузійно – залежних пацієнтів);
  • пацієнтів гематологічних та онкологічних стаціонарів;
  • пацієнтів гемодіалізу;
  • всіх пацієнтів при неефективності трансфузій еритроцитовмісних гемо компонентів при відсутності кровотечі;
  • реципієнтів органів і тканин.

Проведення індивідуального  підбору крові є обов᾽язковим для пацієнтів групи ризику  .

 

Перед трансфузією гемокомпонентів, лікар, який буде проводити трансфузію обов᾽язково повинен:

  • перевірити групову належність крові донора і реципієнта;
  • звірити результати з даними медичної карти та даними на етикетці пластикатного контейнеру, ,
  • провести проби на сумісність крові донора і реципієнта за системою АВО;
  • провести проби на сумісність крові донора і реципієнта за системою Резус з використанням 10% розчину желатину або 33% розчином поліглюкіну;
  • провести біологічну пробу.

При виявлені розбіжностей на любому етапі імуногематологічних досліджень, вони мають бути встановлені до проведення трансфузії.

 

Екстрені трансфузії:

В  екстрених випадках черговий медперсонал, який буде проводити трансфузію повинен:

-визначити групу крові за системами АВО та Резус,

— провести проби на сумісність,

— скринінг антиеритроцитарних алоантитіл перед екстреною трансфузією не проводиться, а повинен бути проведен ретроспективно, після трансфузії на предтрансфузійному зразку крові реципієнта.